Втрата рухомості хворим та параліч

 

Обмеження фізичної рухомості та параліч  

Параліч – це стан, при якому людина через свою хворобу не може рухатися та самостійно піклуватись про себе. Це означає, що вона прикута до ліжка.  

Які основні причини втрати рухомості? 

Найчастішим причинами є перелами кісток, захворювання суглобів, хвороба Паркінсона, захворювання серця, порушення зору, а також тяжка депресія, деменція, страх болі та падіння, запаморочення, розлади рівноваги, гострі захворювання та зміни, спричинені побічним ефектом від прийому ліків. Часто превинною причиною є фізичне захворювання, до якого додаються депресія, біль чи страх падіння.  

Чому слід уникати тривалого постільного режиму? 

Вже внаслідок тимчасового перебування людини в ліжку  внаслідок паралічу (3-4 дні) зменшується його м'язова сила та знижується рухомість суглобів. Погіршується рівновага, спостерігається зниження артеріального тиску при переході хворого з лежачого положення в положення стоячи, розвиваються запори. Відсутність належного догляду за лежачими пацієнтами може призвести до появи пролежнів. Швидко відбуваються зміни обміну речовин, що негативно впливають на організм – збільшується вміст глюкози в крові, порушується азотний та кальцієвий баланс, і організм стає більш схильним до побічної дії ліків. Швидкість розрідження кісткової тканини прискорюється в три рази. У хворих з паралічем не всі частини легенів беруть однакову участь в акті дихання, тому існує загроза розвитку запалення легенів. В лежачому положенні ускладнюється спорожнення сечового міхура, що призводить до інфекцій сечовивідних шляхів, які, в свою чергу, спричиняють розвиток нетримання сечі (інконтиненції). Нетримання сечі є частою причиною того, що пацієнти похилого віку відправляються до будинків для літніх людей.

Велику загрозу при паралічі становить і утворення згустків крові та тромбів (переважним чином, в нижніх кінцівках). У випадку відриву тромбу, він, рухаючись з током крові, може закупорити просвіт легеневих артерій, і призвести до тяжкого стану або навіть до смерті.

Параліч є важким ударом по психіці людини. Лежачий хворий втрачає самостійність. Його залежність від сторонньої допомоги є причиною виникнення депресії та відчуття власної провини через те, що він є тягарем для оточуючих. При синдромі деменції стан хворого може різко погіршитися. Ізоляція, відсутність вражень та обмеження фізичної активності ускладнюють та погіршують пам'ять і послаблюють здатність до прийняття рішень. У випадку параліча може порушитися нормальний денний ритм – вдень, коли вдома нікого немає, людина спить, і тому вночі він не може спати. Так, стаючи лежачими хворими, люди, особливо похилого віку, потрапляють у замкнене коло, з якого важко вибратися. Перебування в ліжку впродовж тижня вже може означати, що людина не може чи не бажає знову рухатися. 

Кровообіг при паралічу  

Тіло людини пристосовується як до вертикального, так і до горизонтального положення.

В людини, що страждає на параліч та знаходиться на тривалому постільному режимі, кровообіг втрачає здатність до швидкої адаптації при зміні положення тіла в просторі, наприклад, при переході із сидячого положення в стояче, і в такій ситуації будь-хто на короткий час може втратити свідомість. Узголів’я ліжка має бути достатньо піднятим, в такому разі кровообіг краще адаптується до змін положення тіла хворого. За будь-якої можливості слід переводити пацієнта, що страждає на параліч, в сидяче положення кілька разів на день. Якщо в стоячому положенні пацієнт жаліється на запаморочення, слід виміряти його артеріальний тиск в лежачому, сидячому та стоячому положеннях. Якщо в стоячому положенні верхній (систолічний) тиск знижується на 20 мм Hg і більше одниць, то причиною запаморочення ймовірно є надмірне зниження артеріального тиску. Найчастіше це спостерігається вранці, після їжі та прийому нітрогліцерину. В такому випадку необхідно проконсультуватися з лікарем та продивитися список ліків, які приймає пацієнт, адже вони можуть бути причиною надмірного зниження артеріального тиску (сердечні та гіпотензивні препарати, транквілізатори, антидепресанти). Такі люди мають уникати швидких рухів та користуватися опорою, коли вони встають. Падіння може бути пов’язане з різкою зміною положення голови (різкий поворот чи погляд догори) в стоячому положенні чи під час ходи. Той, хто доглядає хворого, має бути обізнаним про ці загрози, щоб втримати хворого від них. Якщо людина, що страждає на параліч, тривалий час прикута до ліжка, бажано надіти їй компресійні панчохи чи гольфи для запобігання утворення тромбів у венах нижніх кінцівок. 

Скутість суглобів при паралічу

Постільний режим зовсім не означає, що хворий на параліч зовсім не має рухатися. Навпаки, вже з перших днів слід почати займатися гімнастикою, якщо це можливо.

Метою гімнастики є збереження рухомості суглобів та сили м'язів. Слід охоплювати всі суглоби. Якщо хворий не здатен робити це самостійно, доглядаючий допомагає йому. Якщо параліч вразив ноги, з особливою ретельністю слід тренувати м'язи рук, адже хворому доведеться мати сильні руки щоб користуватися допоміжними засобами. Гімнастика обов’язково має включати в себе вправи на дихання – глибокий вдих та видих сприяють «вентеляції» тих відділів легенів, які не беруть участь в акті дихання, коли пацієнт знаходиться в лежачому положенні.

Краще за все, якщо лікар-фізіотерапевт чи сестра кабінету відновлювального лікування навчать доглядаючого гімнастичним вправам, і в подальшому слідкуватимуть чи здійснюватимуть контроль за їх виконанням. З подібним проханням можна звернутися до сімейного лікаря чи медичної сестри.